Головна

 

Кремінь Дмитро Дмитрович – український поет, публіцист, есеїст, перекладач, заслужений діяч мистецтв України. У 1999 р. отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Пектораль».

Дмитро Кремінь народився 21 серпня 1953 року в селі Суха Закарпатської області. Після закінчення Ужгородського державного університету (1975), переїхав в Казанку на Миколаївщині, де за направленням працював учителем української мови та літератури. Після переїзду до Миколаєва, Дмитро Дмитрович у різні роки перебував на посадах доцента Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв, Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського, професора Південнослов'янського інституту Київського славістичного університету, Міжнародного класичного університету імені П. Орлика, Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Дмитро Кремінь був одним із засновників обласної газети «Радянське Прибужжя» (згодом «Рідне Прибужжя»), в якій працював оглядачем з питань культури і життєвого середовища, редактором відділу культури і відродження, заступником головного редактора. За сумісництвом керував літературною студією «Борвій» при Обласному будинку художньої творчості. Був редактором літературного інтернет-журналу «Літературний Миколаїв», головним редактором часопису «Соборна вулиця». З 2010 року по січень 2018 року – голова Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України. Творчий набуток письменника є невід’ємною частиною сучасної української літератури. Він є автором близько 30 видань і 500 пісень.

Дмитро Кремінь – лауреат Республіканської літературної премії ім. Василя Чумака (1987), культурологічної премії ім. Миколи Аркаса (1994), Всеукраїнської літературної премії ім. Володимира Свідзінського (2011), Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава (2013), Всеукраїнської літературної премії імені Володимира Сосюри (2013), літературної премії ім. Леоніда Вишеславського (2013); Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2014), «Городянин року» в номінації «Мистецтво» (Миколаїв, 1999), «Людина року Миколаївщини» (2008, 2016), удостоєний почесної грамоти Верховної Ради України (2010). У 1999р. отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за книгу поезій та симфоній «Пектораль». Заслужений діяч мистецтв України (2016). Лауреат міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2020, посмертно).

Помер Дмитро Кремінь 25 травня 2019 року.



 
 
Українське традиційне весілля – це не просто святкова церемонія, а цілий світ обрядів, символів і давніх звичаїв. Воно знаменувало не лише створення нової сім’ї, а й важливий перехід молодих до статусу дорослих членів громади. Весілля завжди було особливою подією – пишною, яскравою та сповненою символічних дій. А підготовка до нього розпочиналася задовго до самого свята. Сватання, заручини, випікання короваю, плетіння вінків, благословення батьків – кожен етап мав своє особливе значення.
Про ці та багато інших цікавих сторінок української весільної обрядовості дізналися відвідувачі Центрального відділення територіального центру соціального обслуговування м. Миколаєва під час артгодини «Українська шлюбна обрядовість: історичний екскурс». Учасники заходу, що відбувся 3 вересня у межах соціального проєкту «Візит розради», говорили про особливості весільних обрядів різних регіонів України, адже кожен край має свої неповторні традиції, пісні, символи та звичаї. Саме в них збереглися уявлення наших предків про любов, родину, добробут і щасливе подружнє життя.
Щоб зустріч була не лише пізнавальною, а й веселою та творчою, фахівці Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека підготували для учасниць тематичну вікторину та майстер-клас з виготовлення весільних воскових квіточок. Тож давні українські традиції ожили не лише в розповідях, а й у спільній творчості, гарному настрої та щирому спілкуванні. Адже народна культура – це наша пам’ять, яка продовжує жити доти, доки ми її пам’ятаємо, пізнаємо й передаємо далі.
 

 
 
27 серпня у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулася презентація нового науково-популярного видання «Кавалери перших державних нагород України на Миколаївщині». Книга побачила світ у видавництві «Іліон» і була презентована у межах відзначення 35-річчя Незалежності України – дати, що спонукає осмислювати шлях нашої держави та згадувати людей, які своєю працею, талантом і досягненнями творили й утверджували її історію. Автор видання – кандидат історичних наук, доктор філософії, доцент, педагог, дослідник, колекціонер, член Національної спілки краєзнавців України, голова постійної комісії з питань науки і освіти, інновацій, молоді, сім’ї і спорту, культури та духовності Миколаївської обласної ради Євген Григорович Горбуров. На презентацію завітали представники влади, фахівці різних сфер науки й культури, представники творчої інтелігенції, працівники закладів освіти, музеїв, архівів і бібліотек, краєзнавці, друзі та колеги автора.

«Кавалери перших державних нагород України на Миколаївщині» – це довідкове й історичне видання водночас, що допоможе краще розібратися в системі державних нагород незалежної України та дізнатися більше про видатних миколаївців. Одинадцять різних доль в історії однієї держави. За назвою нагороди тут постає людина, за офіційним документом – життєва історія, а за фактом нагородження – конкретний час, події та обставини.

Під час презентації Євген Григорович розповів про історію створення книги, її героїв, особливості дослідницької роботи та несподівані відкриття. До розмови долучилися друзі, колеги й однодумці автора. Звучали привітання, спогади та роздуми про історію, книги й важливість збереження пам’яті. На завершення автор подарував примірники нового видання з автографом друзям і колегам, а також передав книги бібліотекам, музеям та архівам. Тож відтепер книга «Кавалери перших державних нагород України на Миколаївщині» продовжує свій шлях – до читачів, дослідників і всіх, хто прагне краще пізнати історію незалежної України та нашого краю.
Щиро вітаємо Євгена Григоровича з виходом нового видання! Бажаємо невичерпної наснаги, нових дослідницьких відкриттів, цікавих тем, плідної праці та ще багато книг, що знайдуть свого читача і стануть важливою частиною збереження історичної пам’яті.
Пам’ять живе доти, доки ми її зберігаємо, досліджуємо й передаємо далі!
 
 
 

 
 
У рік 170-річчя від дня народження Івана Франка особливо хочеться побачити за звичним портретом із підручника не лише геніального письменника, поета, ученого, публіциста і громадського діяча, а й живу людину – зі своїми захопленнями, мріями, сильними рисами характеру, суперечностями та непростою долею.
Нагодою поглянути на його постать під дещо іншим кутом стала година запитань та відповідей «Відомі роди України: Франко», яку фахівці Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека провели у відділенні денного перебування Центрального району Миколаєва Міського територіального центру соціального обслуговування.
Під час зустріч з циклу «Родовід» говорили про маловідомі сторінки життя Івана Франка, творчі пошуки, захоплення, громадську діяльність, а також про людей, які були поруч і залишили свій слід у його долі. Особливу увагу учасників привернула історія родини Франка, життєва й творча спадщина якої не завершилася разом із самим Каменярем. Його діти та нащадки також пов’язали своє життя з українською культурою, літературою, наукою та громадською діяльністю.
Учасники переглянули відеоматеріали про Петра та Тараса Франків, дізналися більше про їхні життєві шляхи, а також почули уривки зі спогадів Анни Франко-Ключко. Через ці родинні історії перед присутніми постала не абстрактна «видатна постать», а цілий світ – родина, покоління, пам’ять і спадкоємність української культури.
Такі зустрічі нагадують: українська культура має глибокий і потужний родовід. Історія однієї родини допомагає краще зрозуміти історію цілої країни, а її видатні представники не залишаються лише сторінками історії. Вони продовжують говорити з нами – через свої книги, думки, відкриття та ідеї.
Пам’ятаймо своїх. Читаймо своїх. Відкриваймо Україну через її людей!