Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

147 147 Чижевичу. Міська дума, одержавши такий документ, направляла його на розгляд міського архітектора щодо відповідності існування нового закладу технічним, протипожежним і санітарним нормам(«перешкод не існує»), після чого міська управа 28 березня 1883 р. дала відповідний дозвіл, який був затверджений градоначальником Кассіовим 4 квітня 1883 р. [7, арк. 49 – 49 зв.]. Одеське лікарняне управління також розглядало заяви мешканців міста про дотримання санітарних норм на промислових закладах. Так, 28 червня 1883 року вона розглянула клопотання міщанина Бєльського про те, що на Манежній вулиці в сусідньому будинку Морозова відбувається забій свиней і коптіння ковбас, від чого розповсюджується в його дворі сморід, який турбує пожильців. Член комісії Клименко разом з ветеринарним лікарем Душиним – Марцинкевичем оглянули двір будинку Морозова, де виявили ковбасний заклад в кам’яному сараї з піччю для коптіння ковбас і котлом для топлення сала, а в іншому кінці сараю розташовані ясла і стійла для коней, а також дрожки. Крім того, підприємець Заль наймав ще дві кімнати у флігелі Морозова для робітників і погріб де виявилися засоби для подрібнення м’яса і начинки ковбас. Під час огляду йшла робота по виготовленню ковбас, але, за свідченням мешканців будинку, забою свиней у дворі не відбувалося. Оскільки підприємець Заль не мав відповідного дозволу на відкриття підприємства, то лікарняне управління просило одеського поліцмейстера закрити заклад Заля у зв’язку з недотриманням санітарних норм [7, арк. 167 – 167 зв.]. Інколи на відкриття якоїсь бізнесової справи укладався контракт між підприємцем і представником міського самоврядування. Так, 21 січня 1906 року член Одеської міської управи Гліб Федорович Нікітін, з одного боку, а з іншого – ставропольський міщанин Гаврило Васильович Дроздов і херсонський міщанин Мотель Гершович Островський уклали контракт в тому, що вони орендують міські бетонні колони для наклейки на них різного роду афіш і оголошень, строком на шість років, рахуючи з 1 січня 1906 року по 1 січня 1912 року, за плату на користь місту по 11500 рублів в рік, що складе за весь строк оренди 6900 рублів. Для забезпечення виконання всіх умов контракту орендатори внесли до