Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

281 281 місцевими засобами пересування (мались на увазі трамваї, які почали використовувати в Російській імперії з 1892 року – Г.К.), на роботи, виконувані в портових містах бровниками, вагарями, мірниками, якірниками тощо). Визначався розмір платні за користування замощеними на кошти громадського управління під’їзними шляхами, переправами і перевозами; міськими скотобійнями, водопроводом; за ділянки, які відводилися окремим особам під пароплавні пристані, сховища; за стоянку суден, які проходили водними шляхами через міські землі, понад час, необхідний для завантаження чи інших потреб, і за зимівлю суден в затонах і гаванях, влаштованих на кошти міського поселення. Міські думи і управи приймали пожертвування на користь міського поселення, обговорювали пропозиції щодо позик. Управа складала проекти кошторисів, стягувала і витрачала міські збори, позивала і відповідала у судах з майнових справ, надавала думі звіти з грошового обігу, збирала для земства та інших установ відомості про ціни на продовольство, будівельні матеріали. Важливою доходною статтею міських бюджетів були збори з документів на право торгівлі й промислів: купецьких свідоцтв першої і другої гільдії, свідоцтв на роздрібну торгівлю і промисли, з різноманітних патентів, зокрема тих, що давали право на виготовлення напоїв й виробів зі спирту чи вина. Зазначені збори визначалися Думою у відсотках з ціни за ці свідоцтва і патенти, яка сплачувалась за ці документи до скарбниці, і стягувалися одночасно з митом. Доходи міста поповнювалися зборами від нотаріальних дій, клеймування або використання мір і терезів на торговельних місцях у розмірі не більше однієї копійки з пуда, четверика чи відра (четверик – старовинна російська міра сипучих тіл об’ємом 26,239 л; відро – міра рідин об’ємом 12,3 л. – Г.К.); аукціонів продажу рухомого майна, які проводилися при участі посадових осіб громадського управління в розмірі двох відсотків від вирученої суми. Дума мала право клопотати перед міністерством внутрішніх справ Росії про введення на користь міського поселення збору з наймачів квартир та інших житлових приміщень з пропозицією про встановлення відповідного тарифу.