Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

116 116 складали всього близько 8 % населення, але саме вони користувалися широкими виборчими правами при обранні міських гласних, формуванні міських управ. Щодо економічного розвитку, то в містах Півдня України переважало дрібнотоварне виробництво, представлене тисячами дрібних промислових і ремісничих підприємств та кустарних промислів, хоча в Миколаєві та Одесі існували й великі підприємства, де працювали сотні й тисячі найманих робітників, які фактично були усунені від участі у виборчому процесі. Міщани й селяни, які становили більшість населення міст займалися торгівлею, ремеслом, землеробством, які при наявності встановленого майнового цензу в більшості теж не брали участі у виборах органів місцевого самоврядування. 2. 2. Міська реформа 1870 – 1892 рр. та її реалізація на Півдні України. Міська реформа 1870 р. – одна з буржуазних реформ у Росії 60 – 70 – х рр. ХІХ ст. Згідно з Міським положенням, затвердженим імператором Олександром ІІ 16 (28) червня 1870 року на міські органи самоврядування(думи та управи) було покладено виконання адміністративно – господарських завдань на території міста: питання благоустрою (облаштування і утримання вулиць, площ, бруківок, тротуарів, громадських парків, бульварів, освітлення, водогону і каналізації, ставків, мостів, гатей і переправ), транспорту, опалення, справ, які стосуються добробуту міського населення: заходи по забезпеченню його продовольством, влаштування ринків і базарів, вжиття заходів щодо запобігання пожеж та інших бід і про забезпечення від вчиненої ними шкоди; завідування шкільною, медичною справою, благодійними установами, міською торгівлею і промисловістю, міським кредитом [1]. Органами самоврядування у містах були міські виборні збори, міські думи та міські управи. Міські виборні збори скликалися виключно для обрання гласних членів міської думи; час їх скликання визначався думою. Гласні обиралися таємним голосуванням на 4 роки. Кількість гласних у міській думі залежала від кількості населення міста (від 32 до 72); у столицях – значно більше (у Москві –