Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

121 121 міського голови і членів земських зборів і міської думи; священно- і церковнослужителі християнських сповідань; місцеві чини прокурорського нагляду і особи, що займають поліцейські посади в губернії. Права брати участь у виборах особисто за себе і як представники втрачають засуджені за кримінальні чи службові злочини; усунуті від посади – протягом трьох років з часу відмови; особи, які знаходяться під слідством; недієздатні; позбавлені духовного сану або виключені зі складу товариств і дворянських зборів; ті, що знаходяться під гласним наглядом поліції; власники й сидельці винних і відерних крамниць і питних будинків; особи, за якими значаться недоїмки по міським зборам. Для проведення виборів гласних з осіб, що мали право голосу, утворювалися виборчі збори, загальноміські або на окремих дільницях міста, за рішенням місцевого у міських справах присутствія. Списки виборців та установ складалися міськими управами і оголошувалися за три місяці до виборів. Протягом двох тижнів від дня оголошення виборчих списків, міські обивателі можуть представити в Управу свої заперечення проти неправильності й неповноти списків. Після закінчення цього строку, Управа виправляє списки відповідно запереченням, визнаним нею ґрунтовними, і представляє їх на розсуд губернатора, з висновком своїм щодо тих заперечень, які залишені нею без уваги. Одночасно з тим Управа повідомляє про свій висновок особам, яким були зроблені заперечення. Остаточне рішення з цього приводу приймалось з подання губернатора місцевим присутствієм у земських і міських справах. Після цього списки друкувалися у місцевій пресі або доводились до відома виборців іншим способом [3, С. 439]. Гласними обиралися лише ті особи, які мали право голосу на виборах. Балотуватися має право той, хто сам виявив бажання бути гласним і підтриманий не менш ніж п’ятьма виборцями. Кількість гласних з нехристиян не повинна перевищувати однієї п’ятої загального числа гласних. У тих міських поселеннях, де кількість християн недостатня для виконання цієї норми, відступ від неї дозволявся міністром внутрішнім справ. Вибори проводяться таємною подачею голосів, за допомогою балотування кулями. Обраними вважалися ті гласні, які