Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

122 122 одержали просту більшість голосів. Оскарження результатів виборів могло бути здійснене протягом семи днів після закінчення виборів. Скарги подавалися губернатору, який передавав їх на розгляд місцевого у земських і міських справах присутствія. Остаточний список гласних думи друкувався у місцевій пресі. Число гласних у думах, за винятком столиць, становило від 20 до 80, обиралися вони терміном на чотири роки. У засіданнях думи повітового міста мав право брати участь з правом ухвального голосу голова повітової земської управи і представник духовного відомства. Перед вступом до виконання свої обов’язків гласні мали скласти присягу. Свої обов’язки гласні виконували безоплатно. Ніхто з гласних, без поважних причин, не повинен ухилятися від участі в роботі думи [3, С. 441]. До компетенції міської думи відносилися такі питання: розгляд прибутково – видаткових кошторисів (розписів доходів і витрат); визначення розміру встановлених діючими узаконеннями місцевих зборів; переведення натуральних земських повинностей обивателів у грошові, з використанням їх на потреби міського поселення; благоустрою; управління капіталами і майном міста; встановлення цін на хліб і м'ясо; за користування візничими та іншими громадськими екіпажами, а також кінними залізницями й іншими вдосконаленими місцевими засобами сполучення і за роботи, що виконуються у портових місцевостях бракувальниками, вагарями, міряльниками, лігерами, якорщиками й т. д. Дума встановлювала розмір плати за користування замощеними на засоби громадського управління під’їзними коліями, переправами й перевозами, а також міськими бойнями, водопроводами й іншими подібними пристроями; за ділянки, що відводять окремим особам під пароплавні пристані або під склади; за стоянку і зимівлю суден в межах міста; обговорювали пропозиції про позики й інші зобов’язання від імені міського поселення [3, С. 442]; приймала пожертвування на користь міського поселення; перевіряла дії і звіти управи й розглядала скарги на неї; порушувала справи про відповідальність посадових осіб громадського