Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

168 168 Для відкриття подібних закладів з детальним регламентуванням режиму їхньої роботи місцеве муніципальне управління давало відповідні дозволи. Зокрема Олешківська міська дума 15 червня 1913 року прийняла постанову про правила відкриття та закриття перукарень та цирулень. Робота в них в будні дні мала виконуватися як влітку, так і взимку упродовж 12 годин: з 1 квітня по 1 жовтня – з 8 годин ранку до 8 годин вечора, з 1 жовтня по 1 квітня – з 9 годин ранку до 9 годин вечора, з перервою дві години на обід(з 12 до 2 годин дня). В неділю та святкові дні ці заклади могли працювати з 8 годин ранку до 12 годин дня, за виключенням днів: Нового року(1 січня), Хрещення(6 січня), Стрітення(2 лютого), перших двох днів Святої Пасхи та Різдва Христового, одного дня Святої Трійці та Вознесіння Господнього, в ці перукарні не працювали. У суботні та передсвяткові дні робочий день збільшувався на одну годину [32]. Крім дозволів, думи вирішували й інші питання, які стосувалися роботи промислових закладів. Гласних турбувала кількість шинків на території міст. Зокрема, Ананіївська міська дума 1 грудня 1872 р. розглянула зазначене питання і створила комісію з двох гласних і одного члена управи із запрошенням поліцейського чиновника, яка при видачі свідоцтв на відкриття шинків для продажу спиртних напоїв і виноградних вин, по можливості, такі не давати в тих місцях, де «не може бути переслідуване зло», та в межах закону зменшувати кількість шинків. До комісії були обрані Кальман, Розенбліт і Григорій Арнаутов [33]. Більшість міщан міста Маяки, як і у попередні роки, продовжували займатися землеробством. В 1882 році із 500 дворів, що нараховувалися в Маяках, 300 рахувалися землеробськими, хоча близько 100 з них не мали навіть присадибної ділянки. Незаможні в пошуках заробітку наймалися вантажниками, сплавниками лісу, робітниками на водонасосну станцію, споруджену неподалік від Білявки. З 1879 року в Маяках діяли 2 парові млини та лісопилка з 35 робітниками. В кінці 1880 – х років в Маяках також було 7 гончарних та 2 цегельних підприємства, 4 кузні, 11 вітряних млинів. В цей час поряд із землянками та будівлями з очерету було споруджено 49 кам’яних будинків [34].