СТАТИСТИКА ВІДВІДУВАНЬ

6432689
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
Цього місяця
Попереднього
Загалом
837
3869
4706
77907
211391
6432689

Ваша ІР адреса: 3.93.75.30
2019-09-17 04:26

Календар

Вересень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 31 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 1 2 3 4 5 6

Історія

Церкви города Николаева Друк E-mail

Украинская православная церковь:

Собор Рождества Богородицыул. Лягина, 10

Собор Свято-Николаевскийул. Фалеевская, 4

Церковь Всех Святых (кладбищенская) – ул. Степовая, 35

Церковь МихайловскаяВарваровка

Церковь Петра и Павла – пос. Матвеевка

Церковь Свято-Успенская – пос. Терновка

Церковь Святого Духаул. Кирова, 109-а

Церковь Святого Духа – ул. Рыльского, 66

 

Украинская православная церковь – Киевский патриархат:

Кафедральный собор иконы Касперовской Божьей Матери – ул. Садовая, 12

 

Украинская автокефальная православная церковь:

Церковь Святого Пантелеймона – ул. Володарского, 4

 

Римско-католическая церковь:

Костел Святого Иосифа – ул. Декабристов, 32

 

Евангелистско-лютеранская церковь:

Кирха – ул. Адмиральская, 12

 

Религиозная община иудейского вероисповедания:

Синагога – ул. К.Либкнехта, 13-15

 

Союз евангельских христиан-баптистов Украины:

Церковь – ул. Степовая, 35-б

Церковь – пр. Октябрьский, 183-а

 

Всеукраинский союз христиан веры евангельской:

Церковь – ул. Кобера, 3

 

Церковь адвентистов седьмого дня Украины:

ул. Ингульская, 19-а.

 

 

Заковоротний Д.И. Храмы Николаева. – Николаев, 2001. – 55 с.

Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 09:12
„Сухий фонтан” Друк E-mail

Впервые это название встречается в литературе о г. Николаеве в 40-е годы XIX века. Вот как интерпретировал его первый историк нашего города Г. Ге: «...Еще во время губернаторства адмирала Грейга были работы по восстановлению турецких фонтанов и что адмирал Грейг пытался даже провести эту воду в город, нобезуспешно. Между прочим, тогда неудачи привели даже к загублению одного из прекрасных источников, вследствие чего место его и получило название Сухого фонтана».

Здесь необходимо отметить одну особенность: в начале XIX века фонтанами называли любой источник воды.

Естественно, город, особенно в те времена, испытывал со все увеличивающимся населением огромный дефицит питьевой воды. Поэтому наиболее активно стали искать такие источники воды при губернаторстве А. Грейга. Создавалась целая серия подземных водопроводящих и ответвляющихся каналов, по которым должна была течь вода, которую искали. Так создавалась разветвленная сеть самотечного подземного водопровода. С этой целью под землю загонялись целые армии (до 1000 человек и более) создателей подземных галерей (отсюда и появилось представление о том, что г. Николаев стоит на катакомбах), по дну которых прокладывались керамические трубы в деревянных лотках.

В месте, где находился созданный при губернаторстве Н. Мордвинова фруктовый сад, был, как уже упоминал Г. Ге, обнаружен источник воды («фонтан»). От него адмирал А. Грейг провел воду во дворец. Но так как в ту пору поиски источников питьевой воды в городе проводились, как видим, вслепую, то найденный источник не удалось пустить по нужному каналу, хотя вода и пошла в дом главного командира Черноморского флота, то есть туда, где жил А. Грейг. Вскоре этот источник иссяк, и горожанам в наследство осталось только название «Сухой фонтан», которое и удерживается до настоящего времени как название одного из районов города, как исторически сложившийся топоним.

 

 

Никитин В. Откуда такие названия?: Сухой Фонтан // Весник Прибужья. – 2003. – 22 мая. – С.2.

Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 09:11
Ракетное Урочище Друк E-mail

Занимает северную часть полуострова, на котором расположен город.

В 1867 г. на пустыре в этом месте был построен ракетный завод, второй по значению на юге Российской империи. Он занимал площадь в 198 гектаров. На его территории размещались цехи, склады и двухэтажное здание управления заводом. Оборудованный по последнему к тому времени слову техники, завод изготавливал сигнальные, спасательные и боевые ракеты. Последние предназначались для армии, действующей, в основном, в горных условиях.

Параллельно с заводом в 1871 г. было создано Николаевское ракетное заведение.

Ракетный завод возглавлял инженер-ракетчик генерал-майор В.В. Нечаев, а начальником Николаевского ракетного заведения был назначен ученый в области ракетной техники, артиллерии, приборостроения и автоматики К.И. Константинов, который являлся автором работ по артиллерии, огнестрельному оружию, пиротехнике, пороховому делу и ракетной технике. Кстати, первым председателем Николаевского имперского русского технического общества был избран именно он. Как свидетельствует мемориальная доска на доме №1 по улице Артиллерийской, «В этом доме работал выдающийся русский ученый, основоположник экспериментальной ракетодинамики Константинов Константин Иванович (1818 - 1871 гг.)».

Неподалеку от ракетного завода в 1914 г. была сооружена радиотрансляционная станция – одна из самых мощных в Российской империи. Сигналы от станции распространялись до семи тысяч верст.

Впоследствии с легкой руки местных жителей район, где находились ракетный завод и радиостанция, был назван Ракетным Урочищем. Под этим названием он и вошел в историю нашего города.

В настоящее время Ракетное Урочище застроено преимущественно частными домами и дачами.

 

Никитин В. Откуда такие названия?: Ракетное Урочище // Весник Прибужья. – 2003. – 8 мая. – С.13.

Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 09:10
Пам’ятник Ольшанцам Друк E-mail

В ночь с 25 на 26 марта 1944 года в Николаевском морском торговом порту, в районе элеватора, высадился десант под командованием старшего лейтенанта Константина Ольшанского. В составе десанта было 68 человек.

В боях за город Николаев отряд десантников показал образцы мужества, отваги и настоящий героизм, проводя бой с большими силами противника. Против небольшой группы десантников немцы бросили около трех батальонов пехоты, два средних танка, четыре пушки, огнеметы и другие виды оружия.

Немцам не удалось сломить стойкость десантников. Отряд отбил 18 атак. Противник оставил на поле боя около 700 солдат и офицеров убитыми и ранеными.

Из 68-ми рядовых, старшин и офицеров отряда К. Ольшанского смертью героев за Николаев пали 56 человек. Указом Президиума Верховного Совета Союза ССР от 20 апреля 1945 года всем участникам десанта присвоены звания Героя Советского Союза. Героев-десантников похоронили 3 апреля 1944 года в братской могиле в центре города.

В честь подвига десантников К. Ф. Ольшанского 27 марта 1974 года был открыт мемориальный комплекс, состоящий из монумента (скульптурная группа) и воинского кладбища. В скульптурной группесемь фигур: К.Ф. Ольшанский с портретной схожестью, три матроса, два сапера и рыбак, который был проводником десантников. Композиция динамическая, передает момент боя десантников в порту. Вся композиция скульптурной группы развернута вокруг боевого знамени. Скульптурная группа установлена на низком постаменте, основой которого является стереобат.

На тыльной стороне постамента на бронзовой доске текст: «В ночь на 26 марта 1944 года в порту оккупированного фашистами города Николаева высадился десант морской пехоты из 68-ми добровольцев под командованием старшего лейтенанта К. Ольшанского.

Двое суток отряд удерживал плацдарм, отбивая яростные атаки и отвлекая на себя большие силы противника.

56 воинов пали смертью храбрых. Героические действия десантников помогли частям Советской Армии сломить вражескую оборону и 28 марта освободить город.

Всем участникам десанта присвоено звание Героя Советского Союза».

Гранит. Бронза. Стереобат: высота – 0,8 м, длина – 12 м, ширина – 3 м. Постамент: высота – 2,2 м, длина – 5,5 м, ширина – 3 м. Скульптурная группа: высота – 7 м, длина – 5,2 м, ширина –2,7 м.

Автором первого памятника, открытого в 1946 году, был скульптор А.М. Измалков. Автор нынешней скульптурной группы Ю.П. Поммер и архитектор А.А. Душкин приняли за основу композиционное решение скульптурной группы, автором которой был А.М. Измалков.

Сзади памятника, перпендикулярно ему, расположен Вечный огонь. Возле него – воинское кладбище 56-ти героев-десантников.

Мемориальный комплекс увековечивает подвиг воинов Советской Армии – героев-десантников отряда К. Ф. Ольшанского, является символом мужества, героизма и славы, проявленных советскими людьми в годы Великой Отечественной войны.

(По материалам Николаевской государственной инспекции по охране памятников культуры).

 

Колесник А. Да святится имя твое, десантник! // Весник Прибужья. – 2003. – 8 мая. – С.13.

Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 09:09
Памятники Николаевской области Друк E-mail

Когда люди говорят о памятниках истории и культуры, то подразумевают, как правило, либо монументальное изваяние вождей и иных исторических лиц, либо могилы погибших воинов и мемориалы в их честь, либо встречающиеся в наших южных степях курганы. Некоторым вспоминается Ольвия, другимцеркви, главным образомзнаменитые, например, София Киевская. Значительная часть тех, кто занимается памятниками профессионально, – скульпторы, реставраторы, археологи, искусствоведы, архитекторы, историки, – тоже не назовут вам все типы, виды и разновидности памятников.

Сейчас в Николаевской области насчитывается около 5 тысяч памятников, учтенных государством, 60 процентов из которыхпамятники археологии.

Более одной пятой части памятников являются памятниками истории. Это здания, в которых проходили важные исторические события или родились (жили, работали, бывали) известные люди, захоронения таких людей, а также могилы многих известных и неизвестных, сполна отдавших свой воинский долг, монументы, воздвигнутые в честь личностей и событий. Например, дом, в котором полтора столетия назад родился выдающийся флотоводец и ученый С.О. Макаров (ул. Адмирала Макарова, 6); дом, где появился на свет знаменитый историк, композитор и просветитель Николай Аркас (ул. Никольская, 13). На доме на углу улиц Советской и Шевченко, на месте бывшей почтовой станции, где останавливался (едва ли не десяток раз!) великий русский поэт установлена мемориальная доска, посвященная А.С. Пушкину. А находящийся в Сивашском сквере памятник героям перехода через Сиваш в 1920 году на самом деле был установлен еще в 1912 году на народные пожертвования как памятник нашим землякамучастникам Отечественной войны 1812 года.

Памятников монументального искусства в области насчитывается более 300. Специфика заключается в том

Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 09:05
Народный музей боевой славы моряков-десантников К.Ольшанского Друк E-mail

Народный музей боевой славы моряков-десантников К.Ольшанского был открыт в 1964 году. В его четырех залах сейчас находится свыше 700 экспонатов военных лет, занимают они 156 кв. метров.

Музей содержится на средства Николаевского морского торгового порта. За время существования музея, в нем побывало свыше 40 тысяч человек. Директор музея А. Сумкин.

Вход в музей бесплатный.

Время работы – с 10.00 до 18.00.

Выходные дни – понедельник и вторник.

 

Сумкин А. Музей ольшанцев //Вестник Прибужья. – 2003. – 16 янв.- С.13.

Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 09:04
Музей суднобудування і флоту Друк E-mail

Музей суднобудування і флоту в Миколаєві було створено і відкрито як музей на правах відділу Миколаївського обласного краєзнавчого музею у 1978 році. Це єдиний музей суднобудування не тільки в Україні, а і за її межами.

Музей розташовано у старовинному будинку, що є пам'яткою історії та архітектури державного значення. Цей дім був побудований за проектом архітектора П.Неєлова у стилі раннього російського класицизму спочатку з дерева. Протягом 1794-1900 рр. дім служив помешканням та канцелярією головних командирів Чорноморського флоту. Тут проживали та працювали відомі адмірали М.С. Мордвінов, І.І. Де-Траверсе, О.С. Грейг, М.П. Лазарєв. За справами служби бували адмірали Ф.Ф. Ушаков, П.С. Нахимов, В.О. Корнілов, В.І. Істомін, Ф.Ф. Беллінсгаузен та інші.

Після Жовтневої революції у будинку розташували гуртожиток для вчителів Наркомпросу, потім дитячий дім, ремісниче училище, після нього –школу-інтернат.

У 1972-1978 рр. за проектом Українського спеціалізованого науково-реставраційного виробництва Держбуду України будинок було реставровано. Реставрація відбувалась за кошти Миколаївського обласного товариства охорони пам'яток, обласного управління культури та міської влади.

Рішення про створення музею суднобудування і флоту було прийнято Миколаївським облвиконкомом 10 травня 1973 року. У створенні музею брали участь наукові співробітники обласного краєзнавчого музею та художники Миколаївського обласного відділення Художнього фонду України, сумісна праця яких була відзначена високою урядовою нагородою. У 1981 році група творців музею отримала Державну премію України ім. Т.Г. Шевченка.

Сьогодні музей є візитною карткою міста Миколаєва і це єдиний в державі музей суднобудування. Експозиція 12-ти залів розкриває етапи розвитку суднобудування в Миколаївській області і Україні, починаючи з стародавніх часів, розвитку суднобудівних підприємств та відображає сторінки історії кораблів, побудованих у м. Миколаєві. В минулому році експозиція поповнилася новим великим розділом суднобудування античної Ольвії, острова Березань.

 Щорічно музей приймає 50 тисяч відвідувачів, проводить близько тисячі екскурсій. За роки свого існування музей прийняв більше 2 млн. відвідувачів. Фонди музею налічують 7914 музейних предметів, з них 5870 основного фонду. Поповнення фондів здійснюється шляхом збору експонатів на об'єктах, їх закупки та подарунків. Закупка здійснюється в основному за рахунок коштів, зароблених музеєм.

Значну частину експозиції займають моделі відомих кораблів, серед яких фрегат "Святий Миколай" – перше судно, побудоване на миколаївській верфі, відомий революційний корабель – броненосець "Князь Потьомкін-Тавричеський", одне з найкращих науково-дослідних суден радянських часів "Академік Сергій Корольов", сучасні військові кораблі.

Одним з найцікавіших музейних експонатів є діорама "Будівництво суден в Миколаївському адміралтействі в 1-й чверті XIX століття" – її автор та виконавець – лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка художник В.Семерньов.

Місто Миколаїв – батьківщина видатного російського адмірала С.Й.Макарова, який зробив величезний внесок у розвиток вітчизняного суднобудування. В музеї представлені фотографія дому, де народився Макаров, його листвід 28 листопада 1877 року до головного командира Чорноморського флоту і портів М.А.Аркаса, картина народного художника України М.Ряснянського, де зображені С.Й.Макаров і В.В.Верещагін на палубі броненосця "Петропавловск".

Низка матеріалів експозиції присвячена будівництву в Миколаєві за проектом інженера М. Нальотова першого в світі підводного мінного загороджувача "Краб". Серед них – модель корабля, фотографії та особисті речі будівельників, документи, що висвітлюють історію його створення.

Музей суднобудування і флоту проводить величезну науково-освітню та патріотичну роботу. Останніми роками він значно посилив свою виставочну діяльність – запам'яталися миколаївцям та гостям області твори художників Рерихів, гобелени Інни Черкесової, живопис Юрія Корольова, дерев'яні скульптури Леоніда Шкаруби тощо. Значною подією в 2002 році стала виставка "Моя Україна – єдина родина".

Крім жителів Миколаївщини багато відвідувачів музею з Херсонської, Одеської, Кіровоградської областей, міста Кривого Рогу.

Музей включено в маршрут екскурсійного туру членів військово-історичного клубу Швеції (військові, історики, письменники). З 2002 року його активно відвідують французькі військовослужбовці – учасники навчань на полігоні в Широкому Лані.

В 2003 році музею виповнилося 25 років.

Директор музею – Митковська Тетяна Сергіївна.

 

Адреса музею:

вул. Адміральська, 4,

54001, м. Миколаїв

 

Контактні телефони:

(0512) 35-85-35, 35-13-49, 35-12-94, 35-83-37

Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 09:03
Мемориал у с. Ковалевка Друк E-mail

В братской могиле возле с. Ковалевка Николаевского района захоронено свыше 4 тысяч советских воинов частей и подразделений 4-й гвардейской дивизии, 40-й, 79-й и 74-й гвардейских стрелковых дивизий, 8-й гвардейской армии 3-го Украинского фронта. Все они погибли при форсировании реки Южный Буг и в пятидневных боях за освобождение села Ковалевка 18-24 марта 1944 года.

Памятник на братской могиле установлен в 1949 году к 5-й годовщине освобождения села от немецко-фашистских захватчиков. Изготовлен местными мастерами.

В мае 1975 года к 30-летию Победы советского народа в Великой Отечественной войне от братской могилы к воде была проложена полукилометровая дамба. В воде на высоком постаменте установлена скульптурная группа, авторами которой являются киевские скульпторы М. Лысенко, Б. Лысенко, В. Сухенко, А. Витрик и архитектор А. Игнащенко. Сооружен памятник согласно постановлению ЦК Компартии Украины и Совета Министров УССР от 28 февраля 1968 года №117.

Братская могила облицована плитой из горного лабрадорита. Сзади могилы установлен обелиск в форме кремлевской стены. В центре обелиска – мемориальная доска с текстом: «Вечная слава героям, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины».

На боковых стенах обелиска – по 9 мемориальных плит с фамилиями погибших воинов. Здесь же на невысоком постаменте установлена 76-миллиметровая пушка. В 500 метрах от обелиска в воде на постаменте трапециевидной формы скульптурная группа из трех фигур композиционно символизирует стремительный натиск атакующих воинов. Впереди обелиска – 12 мемориальных гранитных плит с 219 фамилиями воинов-земляков.

(По материалам Николаевской госинспекции по охране памятников культуры).

 

Колесник А. Мемориал возле Ковалевки // Вестник Прибужья. – 2003. – 5 июня. – С.2.

Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 09:02
З історії миколаївських банків Друк E-mail

На початку XIX століття банки існували лише в столиці та в великих містах Російської імперії, а в Миколаєві не було жодного банку. Звичайно ж, у місті розвивалася торгівля і виникала необхідність позичити кошти. Але за цим зверталися в сусідню Одесу або в далекий Петербург, де вже існували позикові банки. Міський голова Єгор Григорович Кустов, що був на цій посаді два триріччя, починаючи з 1818 року, упросив адмірала О.С.Грейга "улаштувати для міста місцеву кредитну установу". У цей час нічого подібного ще не існувало в жодному з обласних міст. У 1821 році був заснований у Миколаєві свій банккредитна установа, названа Городовим комітетом. До складу його ввійшли представники з місцевих купців і міщан. Відповідно до статуту. Городовий комітет видавав "позичку жителям для влаштування закладів, що служать для прикрашення міста і полегшенню жителям повинностей". Капітали Городового комітету були в безперервному обігу в підрядчиків за 8%. Комітету був переданий "питний" капітал, що налічував більш 266 тис. крб. З цих грошей було видано на будівництво пристані 64 тис. крб. на придбання землі Вавилової левади - 30 тис. крб., на придбання будинку на вул. Соборній у Морського відомства -14 тис. крб.

Городовий    комітет,    що   проіснував близько півстоліття, насправді був зовсім не банком, а благодійною касою позичок. Справи його велися старанно і чесно. І хоча надто були заплутані його рахунки - комітет не збанкрутував. За час його існування було одержано від міста до 150 тис. крб., а видано на різні суспільні благодійні потреби понад 400 тис. крб.

Скасований у 1867 році, Городовий комітет видав 15 тис. крб. на заснування нового міського банку. Нова кредитна установа - міський громадський банк - була відкрита 1 січня 1868 року. У серпні того ж року було відкрите Миколаївське відділення Державного банку, якому в 1889 році уряд дозволив видавати позички під зерновий хліб. Трохи пізніше для нього був споруджений будинок у псевдокласичному стилі, що зберігся до наших днів. Він знаходиться на розі вулиць Спаської і Декабристів. Третій поверх його був добудований вже в післявоєнний час. Багато років тут розміщався КДБ. У 1872 році був відкритий у Миколаєві комерційний банк. У спеціально спорудженому для нього будинку (вул. Нікольська, 68) з 1886 року розмістилося ще і Миколаївське відділення Одеського облікового банку.

У 1894 році в Миколаєві був відкритий Російський для зовнішньої торгівлі банк з основним капіталом 60.000 крб. Він займався прийомом   грошей на поточний рахунок, на різні вклади, обліком векселів, видачею позичок під  %, продажем усіх російських %%  паперів, металевих купонів, дзвінкої монети,    іноземних    векселів і переказів. Будинок для нього було побудовано в кін. XIX ст. на вул. В.Морський (зараз клуб УВС). У цьому ж будинку містилося Миколаївське відділення Бесарабсько-Таврійського земельного банку і Миколаївське агентство страхового товариства "Саламандра". У 1911-1912 роках для Російського банку був побудований новий будинок на розі вулиць Фалеєвської і В. Морської за проектом архітектора В.М. Кабульського, відомого своїми спорудами в Одесі. У 20-30-і рр. тут знаходився Палац праці. У післявоєнний час - Палац піонерів. Зараз Будинок художньої і технічної творчості молоді.

На протилежному розі знаходився будинок Санкт-Петербурзького комерційного банку, відкритого в 1904 році

На поч. XX століття в Миколаєві існували, крім уже перерахованих, З'єднаний банк, Російсько-Азіатський банк, Одеський купецький банк, Одеський обліковий банк і ін.

Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 09:00
Летний театр в Новом Буге Друк E-mail

На Николаевщине до революции существовал и другой провинциальный театр – в Новом Буге.

Построенный в середине 1900-х годов в районе нынешнего сквера «Юность», театр был деревянным, летним и насчитывал свыше 500 мест. Выступали на его сцене прежде всего артисты самодеятельного театра, созданного при местной учительской семинарии.

Джерело: Ковалева О.Ф.,Чистов В.П. Очерки истории культуры Южного Прибужья.(От истоков до начала XX века) Кн.2.Литература и театр [Текст] / Ковалева О.Ф.,Чистов В.П. - Николаев : Тетра, 2000. - С.164.

Опубліковано: П'ятниця, 11 травня 2012, 19:51