СТАТИСТИКА ВІДВІДУВАНЬ

6875727
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
Цього місяця
Попереднього
Загалом
1854
11483
38774
192089
182257
6875727

Ваша ІР адреса: 3.93.74.227
2019-11-21 03:20

Календар

Листопад 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1

Відпочинок

Природний заповідник "Єланецький степ" Друк E-mail

Розташування: Миколаївська область, Єланецький та Новоодеський райони
Площа: 1675,7 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Поштова адреса: 55553, Миколаївська обл., Єланецький р-н,
с. Калинівка
Телефон: (05159) 9-72-14

 

Перший заповідний об'єкт в районі розміщення заповідника з'явився у 1978 році, коли тут було організовано заказник місцевого значення "Роза" площею 300 га. Саме з того часу бере початок історія збереження ділянок цілинного степу в Правобережній Україні. У 1982 році вже на площі 976 га, було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення "Єланецький". У 1990 році з ініціативи місцевих природоохоронців та українських вчених було прийнято рішення про резервування 2000 га під майбутній заповідник, а 17 липня 1996 року Указом Президента України № 575 було створено природний заповідник "Єланецький степ".

Із 70-х років минулого століття у заповіднику лишились зоопарк та "Палац природи". Перший був створений у заказнику "Роза" у 1978 році за допомогою фахівців з "Асканії-Нова". Це огороджена ділянка степу площею 70 га, де в напіввільному стані утримувалися бізони, кулани, олені плямисті та муфлони. Так званий "Палац природи" був побудований у 1979 році з метою організації відпочинку та екологічної освіти дітей і юнацтва. Він чудово вписується в оточуючий ландшафт і складається з красивої триповерхової будівлі оригінальної архітектури та ряду допоміжних споруд (обсерваторія, їдальня, душові, відкриті майданчики тощо).

Заповідник призначений для збереження та відтворення степових природних комплексів Правобережної України. Він був організований для охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор'ї ділянки цілинного степу й є першим і поки що єдиним степовим заповідником у Правобережній Україні. Його мета - збереження та відновлення типчаково-ковилового степу, не представленого на інших заповідних територіях України. В установі працюють 15 чоловік, з них у науковому підрозділі - 1, у службі охорони - 8 осіб.

Згідно з фізико-географічним районуванням заповідник знаходиться у межах Дністровсько-Дніпровської провінції Північностепової підзони Степової зони, на степових відрогах Придніпровської височини Південнобузько-Дніпровського межиріччя.

Територія заповідника являє собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частину кількох великих балок (Прусакової, Орлової та Рози), що належать до гідрографічної мережі річки Громоклії - лівої притоки Інгулу. Днища цих балок широкі й вирівняні, а схили порізані різними за розмірами, переважно сильно задернованими ярами. Крутизна схилів звичайно не перевищує 15°, але в окремих місцях досягає 30 - 40° і більше. Саме завдяки значному ерозійному почленуванню, заповідник суттєво відрізняється від суміжних територій, що зазнали суттєвого антропогенного пресу. Специфічною особливістю рельєфу "Єланецького степу" є обмаль вододільних ділянок, які були розорані на початку 20 століття. Привододільні ділянки території заповідника були порушені надмірним випасом, кар'єрними розробками вапняку та лісомеліорацією напередодні заповідання.

Найпоширенішими ґрунтоутворювальними породами є леси, а на схилах балок - вапнякова жорства, мергелі та суглинки. У ґрунтовому покриві переважають малогумусні й щебенюваті чорноземи, а також виходи лесів та елювію вапняків. Характерною ознакою ландшафту заповідника, яка надає йому мальовничості, є виходи вапняків, котрі місцями утворюють досить високі і круті стінки. Подекуди по днищах балок виходять червоні граніти, великі брили яких надають усьому ландшафту особливої своєрідності.

Клімат на території заповідника помірно континентальний з теплим тривалим літом, малосніжною зимою, дефіцитом вологи, частими посухами та суховіями. Середньорічна температура повітря становить +8,4°С, середня температура січня - -4-5°С, а липня - +21-22°С. Максимальна температура повітря (липень) сягає +38°С, мінімальна (січень) - -23°С. Середня тривалість безморозного періоду на ґрунті становить 150-160, а у повітрі - 170-185 діб. Вегетаційний період триває 215-220 діб. Зими малосніжні, з частими відлигами, проте в окремі роки ґрунт може промерзати на глибину до 54 см. Середньорічна сума опадів становить 438 мм, найбільша їх кількість (до 300 мм) випадає у вигляді злив у теплу пору року, особливо в червні-липні. Для другої половини літа характерні сухість повітря і суховії. Весни також посушливі і супроводжуються суховіями, навіть пиловими бурями. В середньому протягом року буває 16-20 днів із суховіями.

Постійних водотоків на території заповідника немає. По днищах балок проходять русла струмків, які наповнюються водою лише навесні та під час дощів і літніх злив. Проте, завдяки особливостям геологічної будови (наявності кількох шарів водопідпірних глеїв), тут існує принаймні три водоносних горизонти, водою яких наповнюються колодязі та джерела, а в Прусаковій балці утворилися досить великі заболочені ділянки, де вода зберігається навіть у посушливі сезони. Від численних колись джерел води у заповіднику залишилось лише одне. Внаслідок бездумної оранки більшість з них зникла під шаром ґрунту, що змивається з навколишніх ланів. З часом, за умови перегляду засобів землекористування, вони можуть відновитися і знову стати прикрасою цих місць.

Незважаючи на відносно невеликі розміри, територія заповідника відзначається значним ландшафтним різноманіттям, що й зумовлює багатство його рослинного та тваринного світу.

За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник "Єланецький степ" помітно відрізняється від інших степових заповідників України насамперед тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це одним з основних завдань заповідника поряд з охороною ділянок цілинного степу, є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках. Це дуже важливий і актуальний напрям діяльності, який надає заповідникові особливого значення. Відбитком недавнього господарського освоєння території заповідника (інтенсивне випасання худоби, оранка, проведення лісомеліоративні заходів) є наявність у складі його флори великої кількості бур'янів і культивованих (здичавілих, випадкових, висіяних та інтродукованих) рослин (69 видів).

Водночас природна рослинність заповідника є надзвичайно багатою і різноманітною. Вона представлена переважно справжніми степами різних варіантів та їх кам'янистими різновидами, а також лучно-степовими, лучними, лучно-болотними та оригінальними чагарниково-деревними комплексами. Тут охороняється 5 степових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України: формації ковили Лессінга, ковили української, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили вузьколистої.

У флорі заповідника нараховується 423 види судинних рослин, серед яких переважають степові та лучно-степові види. Із несудинних рослин у заповіднику зареєстровано зростання 5 видів мохоподібних, 29 - водоростей, 14 - лишайників. Тут зростає також 17 видів грибів.

До Червоної книги України занесено 17 видів рослин (5 видів ковили: волосиста, Лессінга, найкрасивіша, українська та вузьколиста, астрагал шерстистоквітковий, брандушка різнокольорова, шафран сітчастий, сон чорніючий, дрік скіфський тощо), 7 видів рослин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного переліку (гвоздика ланцетна, смілка південнобузька, карагана скіфська, перлівка золотолускова і ін.). Ендемічних рослин на території заповідника нараховується 33 види, частина з яких (астрагал одеський, зіновать Скробічевського, гвоздика прибузька та ін.) є вузькими ендемами вапнякового субкомплексу та гранітних відшарувань середнього Побужжя.

У складі флори заповідника зареєстровано також багато регіонально-рідкісних видів, які підлягають особливій охороні у межах Миколаївської області.

Незважаючи на значну господарську освоєність навколишніх територій та наслідки колишнього господарювання в самому заповіднику, його тваринний світ зберіг головні зональні риси. На території заповідника та його найближчих околиць мешкає приблизно 1500 видів безхребетних тварин, з них 158 видів (більше 10%) є рідкісними або регіонально рідкісними і потребують охорони. Більше третини їх занесено до Червоної книги України (ктир гігантський, 16 видів перетинчастокрилих, зокрема, сколія степова, джмелі моховий, лезус, вірменський, глинистий і яскравий, 32 види метеликів і ін.), а до Європейського червоного переліку занесено 8 видів безхребетних (зокрема, сатурнія грушева, товстун багатобугорчатий, дибка степова, плавунець широкий, "явка медична тощо). Близько 40% безхребетних становлять мешканці степу, а решту - різних деревно-чагарникових угруповань, лук, а також види, що не віддають переваги жодному біотопу. Дуже цінним і різноманітним виявився комплекс комах - природних запилювачів рослин (дикі бджоли, джмелі тощо).

Загальна кількість зареєстрованих у заповіднику видів хребетних тварин становить 181 вид: 13 видів земноводних, 4 - плазунів, 142 - птахів, 22 - ссавців. З них 20 видів включено до "червоних" переліків різного рівня (полози чотирисмугий та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний, сорокопуд сірий, борсук тощо). Цікавою особливістю є значна щільність популяції полоза чотирисмугого, або Палласового, який трапляється майже на всіх ділянках заповідника, проте перевагу віддає стрімким, місцями кам'янистим і не дуже зарослим чагарниками схилам балок.

Серед птахів є мешканці відкритих просторів та деревно-чагарникових заростей, види-синантропи, а також види, що живляться у степу. Домінують жайворонок польовий та щеврик польовий, численними є чекан лучний, славка сіра, вівсянка садова, припутень та інші, трапляються сиворакша, кам'янка-танцюристка, шпак рожевий та лежень. Ще одна особливість тваринного світу заповідника полягає у значному поширенні тут хижих птахів, насамперед дрібних соколів, лунів, сов. З інших рідкісних видів тут зустрічаються змієїд та орел-карлик.

Серед ссавців переважають дрібні гризуни. Байбак тримається трьома колоніями загальною кількістю близько 100 особин (більшість з них так і залишились мешкати у вольєрі, звідки цих звірів було випущено у степ на початку 80-х років). З хижих ссавців переважає лисиця, зустрічаються ласка, тхір степовий, інколи заходить вовк. З диких копитних в заповіднику мешкає козуля, зустрічається дикий кабан.

Загалом на території заповідника мешкають 11 видів тварин, занесених до Європйського червоного списку, 71 вид тварин, занесених до Червоної книги України.

За складом рідкісних, ендемічних і тих представників флори та фауни, що занесені до Червоної книги України, заповідник "Єланецький степ", безумовно, має велике наукове та природоохоронне значення. Однак не менш важливим є сприймання його як частки ландшафту Правобережжя України, що в природному стані майже не зберігся. Головною і невід'ємною складовою цього ландшафту є тварини та рослини, які поки що не стали рідкісними, але зумовлюють зональну своєрідність регіону, і без них неможливо уявити собі степ. Зберегти цей ландшафт у всій його цілісності - головне завдання заповідника. У ньому є всі умови для відновлення природних рослинних комплексів, реакліматизації деяких рідкісних видів тварин та репатріації окремих степових видів рослин, які були втрачені внаслідок антропогенної трансформації довкілля.

В заповіднику створена одна екологічна стежка довжиною 1,2 км, маршрут якої проходить біля вольєру зоопарку. Відвідувачі мають нагоду ознайомитися з історією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити на власні очі спосіб життя мешканців вольєру. Маршрут по стежці діє з початку квітня до середини жовтня.

Україна Інкогніта

Опубліковано: Середа, 05 січня 2011, 10:20
Оздоровлення дітей влітку у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку Друк E-mail

 

Головне управлінням статистики підвело попередні підсумки роботи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку Миколаївщини влітку цього року. Всього на території області функціонувало 545 таких закладів, серед яких 10 – позаміські заклади оздоровлення, 15 – позаміські заклади відпочинку і 520 – табори з денним перебуванням.

У дитячих закладах оздоровлення та відпочинку області частину літніх канікул провели 38,9 тис. дітей, з них понад три чверті – у таборах з денним перебуванням, 12% – у позаміських закладах відпочинку та 9%  – у позаміських закладах оздоровлення.

Більшість (94%) обслугованих дітей – з Миколаївської області, 4% – з інших регіонів і 2% – з інших країн. Що стосується дітей прибулих на оздоровлення та відпочинок з інших регіонів, то найбільше їх було з Кіровоградської (340 осіб), Хмельницької (332) та Київської (285) областей.

Із загальної кількості обслугованих закладами регіону дітей 6 тис. – це діти з малозабезпечених, багатодітних та неповних сімей, 2,7 тис. – сироти та позбавлені батьківського піклування, 0,5 тис. – з обмеженими функціональними можливостями, 0,4 тис. – діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Середній термін перебування дитини у закладі склав 17 днів.

Опубліковано: Середа, 13 жовтня 2010, 07:41
До Всесвітнього дня туризму Друк E-mail

 

У 1979 році Генеральною асамблеєю Всесвітньої туристичної організації було започатковано Всесвітній день туризму. В першу чергу, це свято тих, хто обслуговує туристичну галузь і, безумовно, – самих туристів.

За даними Головного управління статистики у Миколаївській області, упродовж січня–червня поточного року послугами туристичних організацій регіону скористалися 17,8 тисячі осіб, що на 21% більше ніж за відповідний період минулого року.

Більшість (73%) обслугованих – наші співвітчизники, яких привабив внутрішній туризм. У порівнянні з січнем–червнем 2009 року кількість туристів цієї категорії збільшилась на чверть (їх обслуговано майже 13 тис. осіб). Крім цього, на 29% збільшилась кількість обслугованих туристів-громадян України, що виїжджали за кордон, і становила 3,7тис. осіб. Водночас на 26% менше обслуговано іноземних туристів (1,1 тис. осіб).

         Основною метою подорожей для усіх категорій туристів залишається дозвілля та відпочинок, про що вказали майже три чверті їх загальної кількості, з службовою, діловою або навчальною метою подорожували 13% осіб; спортивно-оздоровчий туризм привабив 5%, приділили увагу лікуванню 2%, іншим видам туризму – 6%.

         Невід’ємною складовою подорожей та туризму є екскурсії. Туристичними організаціями обслуговано 5 тис. екскурсантів, для яких тривалість подорожі складала не більше однієї доби. Серед екскурсантів 17% – діти і підлітки та 43% – молодь у віці до 29 років.

         Загальна вартість туристичних послуг, наданих у І півріччі поточного року, склала 17,2 млн.грн., і майже половину з неї отримано від послуг, наданих туристам, які виїжджали за кордон. За цей період суб’єкти туристичної діяльності Миколаївщини забезпечили платежі до бюджету в сумі, яка перевищила 1 млн.грн.

Опубліковано: Середа, 13 жовтня 2010, 07:35
До дня працівників торгівлі Друк E-mail

 

25 липня в Україні відзначається День працівників торгівлі, встановлений Указом Президента № 427/95 від 5 червня 1995р. в знак визнання суспільством важливості цієї професії.

Свято стосується тих, хто безпосередньо зайнятий у сфері торгівлі і ресторанного господарства.

Сфера торгівлі традиційно вважається жіночою. За статистичними даними, на великих та середніх підприємствах галузі у 2009р. працювало 9,2 тис. осіб, з них майже дві третини – жінки.

У загальній кількості зайнятих в економіці регіону частка працівників торгівлі склала 3,7% і проти 2008р. залишилась без змін.

На жаль, слід визнати, що оплата праці на підприємствах галузі залишається невисокою. Зокрема, рівень середньомісячної номінальної заробітної плати штатних працівників підприємств роздрібної торгівлі становив 972,34 грн., їдалень – 1098,53 грн., ресторанів – 1083,58 грн., барів – 848,67 грн., при цьому він на 39,2–53% поступився середньому показникові по економіці регіону.

За перше півріччя 2010р. оборот роздрібної торгівлі (з урахуванням роздрібного товарообороту підприємств роздрібної торгівлі, обсягів продажу товарів на ринках та фізичними особами- підприємцями) становив 5,5 млрд.грн., що на 0,7% вище рівня відповідного періоду торік. Оборот ресторанного господарства зменшився на 3,6% і склав 158,2 млн.грн.

При цьому питома вага роздрібного товарообороту підприємств-юридичних осіб становила 42,3% від загального обороту, а його обсяг знизився на 2%.

Слід зазначити, що на Миколаївщині функціонує розгалужена мережа об'єктів роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, яка налічує майже 24 тисячі магазинів, кіосків, барів, кафе, ресторанів тощо. Дев'ять з кожних десяти об'єктів належать фізичним особам-підприємцям.

За спеціалізацією у торговій мережі переважають продовольчі магазини (55%), у ресторанному господарстві – кафе (73%). Більше половини магазинів, кіосків, кафе, барів знаходиться у м.Миколаєві.

На початок 2010 року в області працювали 35 супер- та гіпермаркетів,.

Крім торгової мережі у задоволенні потреб населення у товарах значне місце належить ринкам. На території області діє 71 ринок, причому 9з них належать фізичним особам-підприємцям. За спеціалізацією переважають змішані ринки (53). Крім цього в області діє 6 речових ринків та 4 автомобільних, решту становлять сільськогосподарські та інші ринки (квіткові, будматеріалів, ринки з продажу тварин).

Опубліковано: П'ятниця, 17 вересня 2010, 10:17