Економіка

Експорт олійних культур підприємствами області у січні–липні 2020 року

Головним управлінням статистики підведені підсумки діяльності підприємств області у сфері зовнішньої торгівлі товарами за сім місяців поточного року. Слід відмітити, що олійні культури традиційно користуються попитом на зовнішньому ринку і посіли третє місце в експорті області, забезпечивши 4% його товарної структури.

За даними Державної фіскальної служби України, у січні–липні 2020 року підприємствами регіону експортовано 126 тис.т олійних культур на суму 45 млн.дол. США, що на 59% менше, ніж в аналогічному періоді минулого року (за рахунок скорочення поставок насіння ріпаку – на 67% та соєвих бобів – майже вдвічі).

Більше половини експорту (53%) припало на соєві боби, яких відвантажено за кордон 69 тис.т на суму 24 млн.дол. США, 42% склало насіння ріпаку, якого відправлено 46 тис.т на суму 19 млн.дол. США, решту визначило насіння соняшнику та інші олійні культури.

Постачалися олійні культури до 35 країн проти 36 торік, серед яких найбільшими споживачами були Туреччина (32% експорту), Німеччина (31%), Бельгія (11%), Ліван (9%) та Греція (7%).

© Головне управління статистики у Миколаївській області, 2020

Про стан роздрібної торгівлі Миколаївської області у січні–червні 2020 року

Головним управлінням статистики узагальнені результати роботи підприємств-юридичних осіб області, основним видом економічної діяльності яких є роздрібна торгівля.

У січні–червні 2020 року обсяг роздрібного товарообороту склав 8,3 млрд.грн і на 3,7% (у порівнянних цінах) був вище рівня січня–червня 2019 року.

За товарною структурою роздрібного товарообороту переважали непродовольчі товари (52,4%), продаж яких становив 4,3 млрд.грн (на 3,2% менше січня–червня 2019р.). Серед непродовольчих товарів найбільші обсяги продажу припадали на фармацевтичні товари (21,1%), автомобілі і автотовари (10,5%), косметичні товари й вироби для туалетних кімнат (7,6%), побутові електротовари (6,2%), паливо дизельне (5,4%) та бензин моторний (5,2%).

Реалізація продовольчих товарів збільшилась на 13% і склала 4 млрд.грн. Вагомими обсягами продажу виділялися молочні продукти (12,4%), м'ясо та м'ясні продукти (11,4%), фрукти та овочі свіжі (8,3%), цукрові кондитерські вироби (7,4%), хлібобулочні та борошняні кондитерські вироби (6,6%).

Більше половини (60%) реалізованих у торговій мережі товарів – українського виробництва, серед продовольчих товарів на вітчизняні припало 82,5%, непродовольчі – 39,7%.

© Головне управління статистики у Миколаївській області, 2020

Оптова торгівля у Миколаївській області у січні–червні 2020 року

           Головним управлінням статистики узагальнені підсумки діяльності підриємств оптової торгівлі Миколаївської області у січні–червні 2020р. За цей період в регіоні реалізовано товарів оптом на 17,6 млрд.грн.

Основною складовою формування оптового товарообороту, як і в попередні роки, були непродовольчі товари, частка яких становила 93%, а обсяг продажу – 16,4 млрд.грн. Більше 55% непродовольчих товарів припало на зернові та насіння і плоди олійних культур, яких було реалізовано на 9 млрд.грн.

З продовольчих товарів, яких продано на 1,2 млрд.грн, найбільш активно здійснювалася торгівля пивом, продуктами молочними, маслом та сирами, м’ясом та м’ясними продуктами, кондитерськими виробами, мінеральною водою, безалкогольними напоями та соками.

В оптовій торгівлі області продовжує переважати продукція українських виробників – 85%, зокрема, частка вітчизняних продовольчих товарів склала 85,3%, непродовольчих – 84,9%.

© Головне управління статистики у Миколаївській області, 2020

Демографічна ситуація у Миколаївській області у січні–липні 2020 року

Чисельність наявного населення у Миколаївській області, за оцінкою, на 1 серпня 2020р. становила 1114,2 тис. осіб.

Упродовж січня–липня 2020р. чисельність населення зменшилась на 5,7 тис. осіб (на 0,5%).

Залишається значним перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих – 46 живонароджених.

Детальніше: Демографічна ситуація у Миколаївській області у січні–липні 2020 року

Соціально-економічний портрет Снігурівського району 2019 р.

З ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ

Місцевість навколо СНІГУРІВКИ була заселена ще в добу бронзи. Під час археологічних розкопок тут досліджено поховання та рештки жителів ІІІ-І тисячоліття до н.е., а також житлові споруди І-Y ст..н. е. Виявлено,крім того, поселення пізньоскіфських часів ( ІІІ- І ст.до н.е.).

У 1812 році на казенні землі на правому березі Інгульця переселилися державні селяни Снігурівки і Ненадєйківки Климовецького повіту Могильовської губернії. Нове село під назвою Снігурівка як державне поселення увійшло до Засільської волості Херсонського повіту. Осідали в селі також і збіглі кріпаки. За данними ревізії 1816 року тут мешкало 322 чоловіка.

На початку ХХ століття Снігурівка стала значним хліботорговим центром Херсонського повіту. Напередодні першої світової імперіалістичної війни сотні снігурівців працювали на будівництві залізниці Херсон-Миколаїв-Катеринослав, яка 1916 року була введена в дію.

Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції на початку лютого 1918 року обрано Снігурівську волосну Раду селянських і батрацьких депутатів.

На початку 20-х років снігурівці приступили до здійснення плану електрифікації. За рішенням раднаргоспу Херсонського повіту 1922 року у селі розпочалося будівництво електростанції, яка через 5 років дала перший струм.

У березні 1923 року утворився Снігурівський район Херсонського повіту.

СНІГУРІВКА - місто районного порядкування, розташоване на правому березі річки Інгульця, за 75 км від обласного центру, до міста Херсона – 55км. Залізнична станція на лінії МИКОЛАЇВ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Місто зв’язане автобусним сполученням з Миколаєвом, Херсоном та іншими населеними пунктами району.

Снігурівка - центр району,площа якого-1,3 тис.кв.км.

Детальніше: Соціально-економічний портрет Снігурівського району 2019 р.

Соціально-економічний портрет Прибужанівської сільської ради (на 01.01.2020 р.)

Прибужаніська сільська рада

1. Кількість жителів населеного пункту - 8416

Діти до 15 р.,- 1188 15-17 р. – 227 від 22 р. – 6751

Вт. ч. до 7 р. – 434 18-21 р.- 250

2. Структура населення за видами діяльності та професійними групами:

- державні службовці - 23

- науковці в усіх сферах знання - 2

- фахівці у галузях промисловості - 22

- фахівці у галузі сільського господарства - 176

- фахівці у галузі освіти - 147

- фахівці у галузі культури - 16

- фахівці у галузі медицини - 49

- фахівці-економісти - 15

Детальніше: Соціально-економічний портрет Прибужанівської сільської ради (на 01.01.2020 р.)

Соціально-економічний портрет Баштанського району на 01.01.2020 р.

Візитна картка району

Ім’я - Баштанський район (1926-1928 рр.- Полтавський район)

Дата народження - 1926 рік. У 1926 році із частини сільрад Привільненського, Новобузького та Миколаївського районів створено Полтавський район. 7 лютого 1928 року його перейменовано. Від січня 1959 року йому підпорядковано низку сільських рад ліквідованого Привільненського району. Основна частина населених пунктів району є козацькими поселеннями часів Запорізької Січі.

Місцерозташування – східна частина Миколаївської області.

Територія – 170 тис. га.

Населення – 37523 чол.

Орної землі – 120 тис. га. Основний земельний фонд – чорноземи.

Адміністративно-територіальний поділ – Баштанська міська об'єднана територіальна громада (м. Баштанка, с. Андріївка, с. Зелений Яр, с. Трудове, с. Шевченко, с. Добре, с. Новоєгорівка, с. Новоіванівка, с. Київське, с. Старосолдатське, с. Новопавлівка, с. Зелений Клин, с. Новосергіївка, с. Горожене, с. Зелений Гай, с. Новогорожене, с. Тарасівка, с. Піски, с. Костянтинівка, с. Плющівка, с. Новогеоргіївка, с. Отрадне, с. Шляхове, с. Христофорівка, с. Явкине, с. Червоний Став), Лоцкинська об’єднана територіальна громада (с. Лоцкине, с. Новоолександрівка, с. Перемога) та 8 сільських рад, яким підпорядковано 31 населений пунктів. Місто Баштанка – районний центр, знаходиться за 11 км. від залізничної станції Явкине та за 66 км. від обласного центру. Місто перетинає автострада Миколаїв – Кривий Ріг.

Корисні копалини – піски, глини.

Головна річка – Інгул (з притокою Громоклеєю).

Детальніше: Соціально-економічний портрет Баштанського району на 01.01.2020 р.

Соціально-економічний портрет Арбузинського району на 01.01.2020 р.

Адміністративно-територіальний устрій, стан розвитку об’єднаних територіальних громад.

Площа Арбузинського району становить 968,7 кв.км, що складає 4% території Миколаївської області. За адміністративно-територіальним поділом вона включає 28 населених пунктів, у тому числі: 2 селища міського типу та 26 сіл.

На сьогодні в районі відповідно до Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» утворено дві об’єднані територіальні громади :

Благодатненська сільська рада (вибори в 2016 році) - з центром в с.Благодатне, до складу якої увійшли: Благотатненська сільська рада, Воєводська сільська рада, Садівська сільська рада, Семенівська сільська рада, Рябоконівська сільська рада, Новогригорівська сільська рада ;

Арбузинська селищна рада (вибори в 2017 році) - з центром смт.Арбузинка до складу якої увійшли: Арбузинська селищна рада, Новокрасненська сільська рада.

Костянтинівська селищна рада рішенням від 14.08.2015 № 1 схвалила проект рішення про об’єднання територіальної громади Констянтинівської селищної ради Арбузинського району та Южноукраїнської міської ради. Южноукраїнська міська рада від 14.08.2015 №1591 схвалила проект рішення про об’єднання територіальної громади Констянтинівської селищної ради Арбузинського району та Южноукраїнської міської ради.

05.10.2017 року на засіданні 28 сесії Южноукраїнської міської ради відповідно порядку денного на голосування було поставлено питання «Про добровільне об’єднання територіальних громад». За підсумками голосування рішення не прийняте.

15.01.2018 на сесії Арбузинської селищної ради прийняте рішення щодо повторного звернення з пропозицією до Костянтинівської селищної ради, Кавунівської, Агрономійської, Новоселівської, Іванівської, Любоіванівської, сільських рад про об’єднання з Арбузинською селищною радою.

Детальніше: Соціально-економічний портрет Арбузинського району на 01.01.2020 р.

Соціально-економічний портрет Березанського району (на 01.01.2020 р.)

Історична довідка

Березанський район розташований у південній частині Миколаївської області в зоні південного степу України. Територія району знаходиться в південно-західній частині Миколаївської області, витягнута з півночі на південь на 50 км та із заходу на схід на 30 км та становить 1,38 тис. км², населення - 23,9 тис.чоловік.

Історична дата утворення - 7 березня 1923 року

Березанка (до 1914 року—Александрфельд, до 1933 —Суворове, до 1965 —Тилігуло-Березанка)—селище міського типу, з 1966 року центр Березанськогорайону Миколаївської області.

У районі - 51 населений пункт, підпорядкований селищній і 16 сільським радам. Територія району омивається Чорним морем і Тилігульським та Березанським лиманами.

Близькість до моря, особливості географічного положення та рельєфу, сприятливі природно-кліматичні умови, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів створює унікальні можливості для відпочинку туристів і розвитку туристичної діяльності в районі.

В районі зареєстровано 164 бази відпочинку. Одночасно, згідно паспортної місткості відпочиває 26209 чоловік, протягом оздоровчого сезону щороку відпочиває до 180 тис. чол. За останні роки бази відпочинку приймають громадян не тільки з території нашої області та України, але й з близького та далекого зарубіжжя.

Одним з найголовніших рекреаційних комплексів на території Березанського району є с.Коблеве і прилеглі до нього території.

Детальніше: Соціально-економічний портрет Березанського району (на 01.01.2020 р.)

Соціально-економічний портрет Веселинівської об’єднаної територіальної громади (на 01.01.2020 р.)

ВЕСЕЛИНІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

ОБ'ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА

ІСТОРІЯ ВЕСЕЛИНОВОГО

Веселинове – селище міського типу, розташоване на лівому березі річки Чичиклії (притока Південного Бугу), за 84 км від міста Миколаєва.

Наприкінці ХVІІІ ст. землі по берегах Чичиклії царський уряд подарував полковнику Веселинову. Село, яке виникло тут, дістало назву - Веселинове. В другій половині ХІХ ст. його перейменували на Олександрівку ( за ім’ям дочки поміщика), наприкінці ХІХ ст. відновлено стару назву. До 1833 року Веселинове входило до складу Херсонського повіту Новоросійської губернії.

Розвивалося село досить повільно. В 1859 році тут мешкало 30 кріпаків поміщика Веселинова. Вони обробляли панські землі, працювали в маєтку, будували й ремонтували шляхи й мости. Крім хліборобства, селяни займалися скотарством і виноградарством.

За реформою 1861 року веселинівські селяни одержали на ревізьку душу по 1,7 десятини землі. Викупні платежі були досить високими і нестача землі примушувала селян потрапляти в кабалу до поміщика та лихварів.

З розвитком капіталізму відбувся інтенсивний процес класового розшарування села. 1887 року у Веселиновому з 33 селянських дворів 25 залишилося без землі, у 5-ти господарствах було лише 25 десятин, зате одне заможне мало 75 десятин, а 2 господарства місцевого духовенства – 240 десятин. 1896 року в селі налічувалося 117 жителів.

Наприкінці ХІХ ст. веселинівські землі стали власністю баронеси Медем.

В 1908 році почалося будівництво залізничної колії Одеса – Бахмач, що проходила через Веселинове і з’єднувала багатий хлібний край з центральними районами Росії і Чорноморськими портами. Залізницю було введено в дію 1914 року. На її спорудженні працювали поряд із зайшлими і місцеві селяни. Умови праці були надзвичайно тяжкими.

Детальніше: Соціально-економічний портрет Веселинівської об’єднаної територіальної громади (на 01.01.2020 р.)